Автор: Микита Проценко
Ідея обрати цю тему для дослідження з’явилася в мене досить давно. Проблема моральності бізнесу, а також можливості бізнесу допомагати у становленні життя країни хвилює не тільки мене, а й, мабуть, усіх, хто несподівано для себе опинився у світі «дикого капіталізму». Цю стадію розвитку пройшла більшість країн, де був накопичений великий досвід перетворення суспільства на громадянське і соціально орієнтоване.
Мене, як майбутнього економіста, дуже зацікавило, в чому ж може полягати і проявлятися інтерес бізнесу щодо меценатства та добродійності. При дослідженні цього питання найбільш важким для мене виявилося не урахування світового досвіду в царині соціалізації бізнесу, а саме намагання інтерпретації його та застосування в умовах України.
Мені було приємно упевнитися в тому, що ідея соціалізації бізнесу аж ніяк не є новою. Проте сьогодні її рідко використовують, хоча подальший розвиток української держави й українського бізнесу без соціалізації неможливий.
Дійсно, коли можновладці, замість задекларованих заходів не тільки щодо скорочення чиновницьких структур, а й щодо прямих соціальних проектів, направлених на необхідні перетворення у медицині, освіті, на підтримку дітей-сиріт, дітей без батьківської опіки, на турботу про літніх громадян, які поклали життя для відбудови держави, виявляють заклопотаність лише у власних потребах та надпотребах, стає страшно за майбутнє України, а, значить, і за майбутнє мого покоління, яке вступає у самостійне життя.
Думка про відповідальність багатства, в основі якої лежала ідея суспільного служіння, здавна була поширена в підприємницькому середовищі. Наприклад, у 1816 р. відомий філантроп, представник купецької династії Т.В. Прохоров у своєму творі «Про збагачення» відстоював думку, що багата людина несе моральну відповідальність за використання свого багатства, що багатство припустимо мати тільки в тому випадку, якщо воно сприяє духовно-моральному вдосконалюванню людей.
