Автор: Володимир Стародубцев
В період соціально-економічних змін в Україні у 90-і роки виникла істотна екологічна проблема. Дуже швидко повсюдно виникли й розрослися до неймовірних розмірів несанкціоновані сміттєзвалища уздовж лісосмуг й доріг, у самих лісосмугах й заліснених балках та ярах. Гори побутового сміття чергуються із звалищами невідомих хімікатів, ядовиті розчини витікають із-під таких звалищ, отруюючи ґрунти, підземні води, просочуючись углиб.
Часто спостерігаються загоряння смітників, у повітрі розповсюджується задушливий дим, наповнений отрутними та канцерогенними речовинами. Від цього страждають люди наближених до смітників населених пунктів. Про такі екологічні лиха все частіше повідомляють засоби масової інформації. Навіть ті смітники, що існують на спеціально відведених територіях, переповнені. Не відбувається утилізації сміття, та й сучасні технології утилізації в Україні практично не використовуються.
Чому ж наші люди так недбайливо поставилися до гарної природи України? Чому вони так бездумно отруюють своє власне оточуюче середовище? У тому було і існує зараз, на наш погляд, декілька причин. Назвемо головні з них.
Серед цих причин не останнє місце займають економічні й організійні. В умовах ринкової економіки місцеві органи управління не встигли правильно організувати проблему вивезення й утилізації побутового сміття. А нерідко у них не було й коштів на вирішення цієї нагальної проблеми.
З іншого боку, населення ще не звикло (й не мало можливості) платити за послуги, які завжди були практично безкоштовні. А у «новонароджених» бізнесменів, переважно дрібних, у той час та і тепер домінувала й домінує своєрідна «ринкова етика» відношення до природи. Проблему відходів вони намагалися вирішити за рахунок інших, не усвідомлюючи, що й ті «інші» роблять те ж саме, дружно отруюючи довкілля. Таке відношення нагадує аж ніяк не «ринок», а скоріше жорстокий грабунок природи.
А головне – те, що як говорив відомий персонаж М.Булгакова, «розруха панує в головах». Адже свідомість цивілізованої людини повинна забороняти їй знищувати довкілля. Але розуміння того, що, знищуючи довкілля, отруюючи землю, воду, повітря, ми знищуємо себе і майбутні покоління, ще, мабуть, не сформовано в свідомості більшості співгромадян.
