Автор: Володимир Стародубцев
Що відбувається із кліматом в Україні та й в усьому світі? В яких погодних умовах будемо жити й працювати в найближчі роки ми, а тим паче – прийдешні покоління? Ці непрості питання цікавлять і юних громадян нашої країни, які сьогодні навчаються, і їхніх батьків, що працюють і в містах, і на полях. Адже вони суттєво впливають на усі сфери життя людей, на стан нашого природного середовища.
Не менше стурбовані змінами клімату і в тих країнах, де меншає кількість опадів і підвищується температура повітря, що супроводжується опустеленням, і в тих, де екстремальні повені затоплюють величезні території, руйнують житло, призводять до загибелі людей. А чимало острівних невеликих країн із підвищенням рівня океану можуть зникнути взагалі.
Саме тому з такою увагою і сподіваннями в усьому світі спостерігали за зібранням керівників більшості держав світу у Копенгагені, на якому передбачалося розробити систему заходів для протидії змінам клімату на заміну так званому «Кіотському протоколу», дія якого завершується уже в 2012 році. Проте далеко не усі питання боротьби із змінами клімату вдалося розглянути, тим паче – прийняти вичерпні рішення. І наші юні читачі зацікавлені – чому ж таке неоднозначне ставлення проявилось до цієї гострої проблеми, чому виявилось так важко розробити спільні плани протидії кліматичним загрозам.
З цієї точки зору важливо неупереджено (як і належить майбутнім науковцям) подивитись на те, які суперечливі інтереси й підходи зіткнулись на самміті в Копенгагені. Це, насамперед, і різні погляди екологістів на характер кліматичних змін у певних частинах світу, і різні бізнесові інтереси міжнародних промислових і аграрних монополій, і різні політичні інтереси країн, що знаходяться на неоднакових ступенях економічного і соціального розвитку.
