БЕСІДИ ПРО МОВУ ФІЗИЧНИХ ЗАДАЧ
Ю.П. Мінаєв, Н.І. Тихонська, М. Сотнікова
Передмова, або як дійти до евристичного навчання за допомогою мови фізичної задачі
Коли найстарший автор цієї публікації – Ю.П. Мінаєв – був ще студентом, а потім аспірантом Московського фізико-технічного інституту, він на громадських засадах проводив заняття для учнів Вечірньої фізико-технічної школи при МФТІ. І йому треба було навчати учнів самостійно розв’язувати доволі складні нові задачі з фізики та математики.
Новими (за змістом і прийомами розв’язування) такі задачі справедливо називалися тому, що на вступних іспитах до МФТІ не пропонувалося задач, які вже були раніше опубліковані. Що ж стосується самостійності, то на вступних іспитах чекати сторонньої допомоги було марно.
У ті часи й виникла ідея не просто розповідати учням про методи розв’язування стандартних задач або розв’язувати з ними окремі «нестандартні» задачі, а якимось чином розвивати їх здібності до власних роздумів над текстами задач. Треба було навчати не лише алгоритмам, а й евристичним прийомам. Алгоритми, як відомо, фактично є послідовністю дій, які потрібно виконувати, щоб отримати необхідний результат. Проте не завжди діяльність піддається алгоритмізації. Евристичні прийоми хоч і не гарантують успіху, але все ж таки деякою мірою визначають і спрямовують пошук розв’язання «нестандартної» задачі, роблять його більш усвідомленим. Пам’ятаєте, хто, за відомою легендою, знайшовши розв’язок нової на той час задачі, вистрибнув з ванни і побіг вулицею з криком: «Еврика!!!»?
Один з евристичних прийомів, який допомагає розв’язувати нові, або, як ще часто кажуть, олімпіадні, задачі, полягає в тому, що, розуміючи особливості мови фізичних задач, потрібно «чіплятися» до слів умови і відшукувати серед них «ключові», які дають змогу перейти до математичних співвідношень. Таке формулювання цього прийому здається надто абстрактним. Але певна конкретизація може відбуватися лише на шляху розбору спеціально підібраних задач.
