ІВАН МАЛКОВИЧ ПРО СЕБЕ І ПРО НАШ ЧАС
До ювілею відомого поета й видавця
Книжка повинна створювати читача.
Карел Чапек
Ніколи не давайте своїй дитині книжку,
яку б не стали читати самі.
Джордж Бернард Шоу
Іван Малкович – власник і директор видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, упорядник і редактор багатьох комерційно успішних книжок для дітей, поет, скрипаль, фаховий філолог – 10 травня 2011 р. відсвяткував свій півстолітній ювілей.
За визнанням тих, хто його знає: «Це людина, маніакально віддана ідеї «особливо якісної української книги». У 2004, 2008, 2009 рр. Малкович входить до «ТОП-100 найвпливовіших людей України» щорічного рейтингу журналу «Кореспондент».
Ми пропонуємо думки Івана Малковича, які він висловлював у спілкуванні з різними людьми, відповідаючи на питання анкет, інтерв’ю або просто в розмовах.
- Звідки така дивна назва для видавництва, яке Ви заснували й очолюєте?
- У своїй автобіографії Іван Франко зазначає, що після коломийської тюрми від голодної смерті його врятував Степан Арсенич. Той Степан Арсенич – то мій прародич по материній лінії (дівоче прізвище мами – Арсенич). Тому мені іноді здається, що “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” – то така Франкова опосередкована віддяка, адже назву свого видавництва я взяв з його славнозвісного оповідання “Грицева шкільна наука”.
Перша книжка “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” – “Абетка”. І так сталося, що перша сторінка нашої першої книжки почалася з Ангела. Це сталося само собою, але вірю, що той ангел і досі з нами…
- Як би Ви самі представилися читачам?
- Такий собі малий кович галамазький. Але найчастіше мене називають поет і видавець. Я не заперечую.
- Чим для Вас пахне дитинство?
- Власноруч назбираними суницями, що нанизані на довгу стеблинку трави, тобто по-нашому — «на солімку».
- Чого Ви не змогли б пробачити іншим людям?
- Усвідомленої зради своєї Батьківщини. І ще страшенно не люблю пихатості, бо вона в моєму розумінні завжди крокує під руку з дурістю.
- Назвіть свою власну формулу успіху.
- Не зрадити своїй «первородній» мрії. В моєму варіанті це означає: гроші заради книжок, а ніяк не навпаки.
- Що означає бути вільним?
- Бути вільним — це радше бути щасливим невільником улюбленої праці, рідних і близьких людей. Ох, якби ще й самодостатньої і вільної країни!
- Що таке смерть? Чи є життя після смерті?
- Смерть забирає нас потрошку — через багатьох дорогих людей… Чи боюся я її? Можливо, боюся самотньої смерті… Письменник не може не задумуватися про це. В одному вірші, який мені дався фізично, мабуть, найважче (я був на межі виснаження, бо ніяк не міг ухопити словом той образ, який мені привидівся), я писав, що ТАМ «буду на срібних вагах гойдати сяйво ланів».
А в іншому вірші написав так:
«Тож дай мені ще трішки сили,
Бо мабуть, ТАМ — зима…
Дерева тіней натрусили,
А яблук і нема».
- Чи існує Бог?
- Хіба ви сумніваєтесь?
- Чи траплялись у Вашому житті дива?
- Траплялись — маленькі, але доволі часто. За нашою буденністю ми перестали зауважувати дуже багато повсякденних маленьких чудес. Наприклад: щасливо приземлитися у літаку в призначеному пункті.
- Що врятує світ?
- Тільки краса! Разом з великою любов’ю.
