Відомо, що існує наукова школа професора О.М. Горбаня. Його учні вже й самі захистили докторські дисертації, стали досвідченими фахівцями, але й досі продовжують розвивати той напрям в науці, який був започаткований у п’ятдесяті роки ХХ сторіччя науковцями, до числа яких належить і Олександр Миколайович Горбань.
А починалося все з того, що в числі десяти студентів фізико-технічного факультету Томського політехнічного інституту на переддипломну практику до проблемної лабораторії електроніки діелектриків та напівпровідників, однієї з перших в країні, був відряджений і Олександр Горбань. Саме в цій лабораторії, де він залишився для роботи на посаді інженера, під непомітним, на перший погляд, але постійним і уважним наставництвом професора В.О. Соколова, молодий хлопець зрозумів, що таке наукова робота і що собою являє наукова спільнота. Експерименти, обговорення на наукових семінарах, конференціях, обмін думками з відомими фізиками допомогли провести дослідження маловідомого і малодослідженого випромінювання певних речовин у полум’ях. Це і стало основою кандидатської дисертації.
Виявлення природи і механізмів випромінювання при взаємодії атомних частинок з поверхнею твердого тіла, відтворення його, так би мовити, у чистому вигляді найшло своє відображення в докторській дисертації. А захистив він її вже в 35 років.
Як стало зрозумілим з проведених досліджень давно відомого, але досить екзотичного виду випромінювання, воно є лише одним з багатьох ефектів, які супроводжують взаємодію атомних частинок (у проведених дослідженнях – найчастіше атомів водню) з поверхнею напівпровідників та й інших твердих тіл, фізичних процесів на поверхні і в приповерхневому шарі напівпровідникових сполук.
Дослідження цих процесів і відкриття нових ефектів призвели до одержання майже двох десятків авторських свідоцтв та патентів. Результати досліджень знайшли своє відображення в двох монографіях, а також у близько двох сотнях публікацій в наукових журналах та збірниках, у доповідях на десятках наукових конференцій. Саме про ці дослідження й розповідає професор Горбань – адже саме їм він присвятив своє життя.
А явище, запропоноване для дослідження вченому-початківцю було відкрито ще в першій половині ХІХ ст. Томасом Друммондом після того, як він побував на публічній лекції Майкла Фарадея.
Отже про те, як полум’я старовинного ліхтаря визначило науковий шлях вченого, ви й дізнаєтесь зі статті Олександра Миколайовича Горбаня.
