Ми публікуємо статтю Ігоря Костенко про есмінець «Незаможник» українського та радянського флоту першої половини ХХ сторіччя. Стаття була визнана як одна з найповніших та отримала статус «доброї статті» в українській Вікіпедії.
«Незаможник» (з травня 1918 року до січня 1919 року «Київ») – ескадрений міноносець типу «Фідонісі», російського, українського, українського радянського та радянського флотів. Загалом есмінці «ушаковської» серії належали до есмінців типу «Новик».
Усього було замовлено 16 кораблів цього типу для Чорноморського флоту Росії, з яких було введено до складу флоту чотири одиниці, інші 12 добудовувалися на корабельні в Миколаєві (Україна).
Корабель від 2 липня 1915 року до травня 1918 року носив ім’я «Занте», з січня 1920 року до 12 липня 1923 року знову «Занте». 12 червня 1923 року був перейменований на український манер – «Незаможний», а з 29 квітня1926 року йому дали ім’я «Незаможник».
ЗАМОВЛЕННЯ
«Незаможник» був замовлений в рамках останньої передвоєнної суднобудівної програми під іменем «Занте» у 1914 році з початком Першої Світової війни. Корабель призначався для посилення Чорноморського флоту в зв’язку із значним ростом ВМС Туреччини: турецька правляча еліта була вороже налаштована до Росії та підтримувала стратегічні близькі стосунки із Німеччиною та пронімець-кими військово-політичними союзами — «Троїстий союз» (з 1912 року до нього увійшла Туреччина, утворивши «Четверний союз»).
Спочатку було замовлено чотири кораблі типу Фідонісі. Однак, оцінюючи есмінці «ушаковської» серії, як найвдаліші серед кораблів даного класу, Морський головний штаб в 1916 році замовив у Миколаєві ще 12 кораблів цього типу.
ПРОЕКТ
Кораблі «ушаковської» серії були названі в пам’ять про перемоги російського флоту під командуванням Ф. Ф. Ушакова, а тому відомі як «ушаковська» серія.
На прохання офіцерів флоту та керівництва Товариства Миколаївських заводів та верфів (останні заради спрощення та здешевлення суден) проект нового корабля повторював основ-ні технічні рішення есмінців типу «Дерзкий».
За своєю конструкцією кораблі типу «Фідонісі» повторювали основні риси кораблів типу «Дерзкий», але з доопрацюванням конструкції та озброєння.
ЕСМІНЕЦЬ «НЕЗАМОЖНИК»
Нові кораблі відрізнялись від застарілих кораблів типу «Дерзкий» наявністю турбінних та парових приводів допоміжних механізмів, посиленим артилерійським озброєнням, усуненням значних перевантажень через встановлення не проектного озброєння, трьохтрубними торпедними апаратами. Також інженери модернізували енергетичне обладнання.
На кораблі був встановлений обмежувач швидкості ходу корабля. Для врівноваження маси судна були зменшені баки із запасом палива та прибрані поздовжні сталеві перегородки в носовому котельному відділенні. Натомість був посилений палубний настил та збільшена висота котельних захисних кожухів.
В процесі побудови «Незаможника», на основі бойового досвіду, кормовий (п’ятий) торпедний апарат замінили на 102-мм артилерійську установку.
А в травні 1916 року два 40-мм автомати фірми «Віккерс» замінили на дві 57-мм гармати.
АРХІТЕКТУРА КОРАБЛЯ
«Незаможник», як і інші кораблі «ушаковської» серії, виділявся серед есмінців типу «Новик».
Усі кораблі типу «Дерзкий», «Фідонісі» походять від есмінців типу «Новик», які в свою чергу розроблялися на основі німецьких технологій. Від есмінців типу «Новик» тип «Фідонісі» відрізнявся наявністю трьох димовідвідних
труб на відміну від чотирьох у «Новиках». Си-лует судна виглядав, як і у інших представників цього класу бойових кораблів — довгий видовжений корпус та низькі надбудови, сильно виділялися на загальному фоні тільки димовідвідні труби та щогли, дещо нахилені назад, все інше виглядало єдиним і цілісним об’єктом.
На кормі есмінця розміщувалася надбудова для 102-мм гармати Обухівського заводу, яка також була основою для кормової щогли. Інша щогла розташовувалася позаду командного містка есмінця.
КОРПУС
Корпус есмінця, як і всіх тодішніх кораблів був клепаний. Найбільша довжина становила 92,75м, а ширина 9,07 м. Індекс подовження становив (L:B) = 10,23 (вищий індекс відношення довжини до ширини корпусу показує ступінь його поздовжньої гнучкості). Це дозволяло есмінцям витримувати серйозні хвильові навантаження (п’ятиметрові хвилі довжиною до 100 метрів). Це також забезпечувалося сталлю високої гнучкості (з часовим опором руйнуванню 55 кг/мм2).
Міцність та гнучкість корпусу корабля забезпечували системи поздовжнього та поперечного набору шпангоутів, розрахунок яких з корми до носу корабля.
Основною особливістю конструкції корпусу було використання системи поздовжнього набору шпангоутів (41-139 штук) в районі котелень і машинного відділення. Корпус складався із 8-мм вертикального кіля висотою 1050 мм, з подвійних сталевих кутників на верхніх і нижніх кромках, двох днищевих та одного бортового стрингеру по кожному борту, та по одному карлінгсу (350×1-1,5 мм) на кожний борт.
Вся ця конструкція разом із 4-мм сталевим настилом другого дна та верхньої палуби з повздовжніми перегородками, 6-9 міліметровою зовнішньою обшивкою і 11,5-мм палубним стрингером, склали достатньо міцну і жорстку конструкцію, котра протистояла поздовжньому згинаючому моменту в різних експлуатаційних умовах.
Оскільки конструкція корабля передбачала подвійне дно, міждонний простір поділявся флорами (переділками) на відсіки, де зберігалося пальне. За машинно-котельним відділенням, вертикальний кіль плавно зменшувався та переходив у вертикальний форштевень і фігурний литий ахтерштевень.
Поперечний набір складався із шпангоутів (подвійні кутники товщиною 6 мм зв’язані між собою брикетами — 4,5-мм листами) і бімсів верхньої та житлової палуб (5-мм кутники). Дев’ять металевих головних поперечних перегородок забезпечували непотоплюваність корабля.
… Продовження читайте в журналі
