ВАСИЛЬ СТУС – НЕЗЛАМНІСТЬ ДУХУ
До 25-ї річниці смерті
СТОРІНКИ ЖИТТЯ У ДОКУМЕНТАХ, СПОГАДАХ, ВІРШАХ
Його вірші практично не публікувалися при житті.
До цього часу не видано повного зібрання його творів.
І сьогодні невідомо, як саме і ким він був закатований у таборі суворого режиму.
Йому не встигли присудити Нобелівську премію, бо він загинув…
НА СМЕРТЬ ПОЕТА
Умирають в тюрмі поети…
Умирають в тюрмі пророки…
І ніхто, десь, на всій планеті
Не зуміє сказати, доки?
Доки будуть на душогубства
Християни дивитись мовчки,
Нахвалятися братолюбством
І дружити з поріддям вовчим?
Доки будуть молити Бога,
Хоч не жде Він від нас молитви?..
Те, що жде Він – це перемога,
Перемога на полі битви.
Хтось забрав нам слова високі
Й дав їх іншим на цій планеті…
Умирають в тюрмі пророки,
Умирають в тюрмі поети…
Святослав Караванський
Василь Семенович Стус народився в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині на Різдво – 6 січня 1938 року. У 1939 році батьки — Семен Дем’янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації.
У 1944–54 р.р. Василь навчався у міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Василь вступив до історико-літературного факультету педагогічного інституту міста Сталіно (Донецька).
…Перші уроки поезії – мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати. Пісень було стільки, як у баби Зуїхи, нашої землячки. І таких самих. Найбільший слід на душі – од маминої колискової «Ой, люлі-люлі, моя дитино». Шевченко над колискою – це не забувається. А співане тужно: «Іди ти, сину, на Україну, нас кленучи» – хвилює й досі… Перші знаки нашої духовної аномалії, журба – як перше почуття немовляти в білому світі. Це були – враження од дитинства. Гарного дитинства.
Шкільне навчання – вадило. Одне – чужомовне, а друге – дурне. Чим швидше забудеш школу, тим краще. В четвертому класі щось заримував про собаку. По-російському. Жартівливе. Скоро минуло. Відродилося в старших класах, коли прийшла любов.
Інститутські роки – трудні. Перша публіцистика віршована – позови з історією. Захоплення Рильським і Вергарном. Ще чогось прагнув безтелесий дух. І знову ж – любов. Стужілий за справжньою Україною, поїхав учителювати на Кіровоградщину, поблизу Гайворона. Там витеплів душею, звільнився од студентського схимництва. Армія – прискорила. Почувся мужчиною. Вірші, звичайно, майже не писалися, оскільки на плечах – погони. Але там прийшов до мене Бажан. Тоді ж – перші друковані вірші – 1959 рік.
