НАЛАШТУВАННЯ ТА ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПРОВІДНОЇ СЕНСОРНОЇ МЕРЕЖІ

Автор: Сергій Вольвач
У попередніх випусках журналу  було докладно описано основні конструктивні особливості технології БСМ. Проте, навіть наявність необхідних компонентів та апаратного обладнання не дає змоги побудувати такі системи без розуміння роботи мережного програмного забезпечення, що використовується при функціонуванні БСМ. Крім того, кожний вузол має в своєму складі мікроконтролер, що виконує функції збирання та опрацювання даних, які надходять від  підключених датчиків  і який також підлягає програмуванню.
Перш за все, зупинимося на програмуванні модулів ХВее. Read the rest of this entry »

ВЕРНАДСЬКИЙ У ПАМ`ЯТІ ТИХ, ХТО ЙОГО ЗНАВ

ВІХИ ЖИТТЯ

  • 12 березня 1863 р. – У Петербурзі в родині професора економіки народився Володимир Іванович Вернадський. Предок Вернадського з боку батька воював на боці Богдана Хмельницького проти поляків у визвольній війні 1648-1654 рр., а його нащадки пізніше оселилися в Чернігові, потім у Києві. Дід вченого служив лікарем у війську Суворова й брав участь у швейцарському поході. Батько майбутнього вченого, Іван Васильович, спочатку викладав у Києві, потім перебрався до Петербургу, де й народився Володимир. Мати, Анна Петрівна Констатинович, походила з роду українських шляхтичів.
  • 1868 р. – Родина Вернадських переїжджає до Харкова.
  • 1873 р. – Володимир вступає до першого класу Харківської класичної гімназії.
  • 1876 р. – Переїзд родини Вернадських до Петербурга, Володимир продовжує навчання в Першій Петербурзькій гімназії.
  • 1881-1885 рр. – Навчання на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету, серед викладачів професори Д.І. Менделєєв, О.М. Бутлеров, І.М. Сєченов, науковий керівник – В.В. Докучаєв.
  • 1884 р. – Участь у експедиції під керівництвом В.В. Докучаєва з метою дослід-ження приволзь- ких земель нав-коло Нижнього Новгороду.
  • 1885 р. – Після закінчення університету В.І. Вернадсь-кий залишений для здобуття звання професора.
  • 1882 р. – В.І. Вернадський разом з друзями створює гурток «Братство Пріютино», метою якого було народне просвітництво і розповсюдження ліберальних ідей.
  • 1886 р. –  Одруження з Наталією Єгорівною Старицькою.
  • 1885 р. – Призначення хранителем Мінералогічного кабінету Петербурзького університету; обрання дійсним членом Петербурзького товариства дослідників природи.
  • 1887 р. – Народження сина Георгія.
  • 1887-1889 рр. – Відрядження за кордон для продовження навчання; обрання дійсним членом Вільного економічного товариства.
  • 1889 р. – Переїзд на роботу до Москви; обрання членом-кореспондентом Британської асоціації наук; членом Французького мінералогічного товариства.
  • 1890 р. – Обрання приват-доцентом Московського університету.
  • 1891 р. – Участь у експедиції В.В. Докучаєва в Полтавську губернію, захист магістерської дисертації, призначення завідувачем кафедри мінералогії Московського університету; обрання членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті, членом Московського товариства сільського господарства.
  • 1892-1911 рр. – В.І. Вернадський працює завідувачем Мінералогічного кабінету Московського університету. У цей період він обирається членом мінералогічного товариства (Петербург), членом товариства дослідних наук при Харківському університеті. Впроваджує вперше в Росії до навчальної програми систематичні екскурсії з мінералогії, видає курс «Лекції з кристалографії», а також захищає в Петербурзькому університеті докторську дисертацію і обирається професором Вищих жіночих курсів. Обирається ад’юнктом (1906 р.) та екстраординарним академіком (1908 р.) Російської академії наук.
В.І. Вернадський створює теорію будови силікатів (1899 р.), досліджує сопки Криму і Тамані.

До 70-річчя заснування Південного машинобудівного заводу ім. О.М. Макарова

ДЕЩО З IСТОРІЇ РАКЕТОБУДУВАННЯ
Перші застосування ракет – це застосування їх як зброї.
Словом ракета (італ. rocchetta – «маленьке веретено», нім. rakete) позначають широкий спектр літаючих пристроїв від святкової петарди до космічної ракети-носія.
Вважається, що винахідниками ракетної зброї були китайці в часи династії Хань (206 р. до н. е. – 220 р. н. е.). Для створення ракет китайці використовували властивість спресованого пороху горіти. Ракети застосовувалися у феєрверках, а також для бойових вогняних стріл, які по суті були міні-ракетами.
У китайських хроніках є повідомлення, що один правитель наказав прилаштувати до крісла кілька порохових ракет, щоб на цьому кріслі долетіти до Місяця. Подальша доля цього експерименту невідома.
В ХІІІ сторіччі разом з монгольськими загарбниками ракети потрапили до Європи. До речі, в 1248 р. англійський вчений Роджер Бекон описав ракети та їх застосування.
Бойові ракети застосовувалися запорозькими козаками починаючи з ХVІ сторіччя. В історичному документі так описується бій запорожців під командою гетьмана Ружинсь-кого з татарською кіннотою, що відбувався у 1516 році під час штурму фортеці біля сучасного Білгороду: «Був висланий уперед загін кінноти з приготованими заздалегідь паперовими ракетами, які при потраплянні на землю могли перескакувати з місця на місце, роблячи до шести пострілів кожна… і причинили велику сум´ятицю у ворожих кінних рядах».
Археологи встановили, що ракети запорожців –  це глиняні трубки з кількома (до шести) камерами,  заповнені горючою сумішшю, що з’єднувалися каналами. Спочатку вибух відбувався в першій камері, потім почергово в інших. Під час кожного вибуху така «ракета-шутиха» підскакувала. До речі, козаки-винахідники загинули від рук підісланих ворогів, і вміння виготовляти ракети на Запоріжжі зійшло нанівець.
Пізніше, вже в 1556 році, багатоступеневі ракети були описані Конрадом Хаасом. У ХVІІ сторіччі вийшов трактат військового інженера Великого Князівства Литовського Казимира Семеновича «Велике мистецтво артилерії», який був підручником з артилерії протягом двох сторіч і в якому ретельно описувалися ракетні снаряди.
Наприкінці ХVІІІ століття ракетні бойові снаряди використовувалися в Індії, підчас боротьби з колоніальною Великобританією. В індійських військах існували особливі ракетні загони, чисельність яких досягала 5000 осіб.
………….
продовження в журналі

ВІЗОК-ВСЮДИХІД ДЛЯ ІНВАЛІДІВ

Автор: Тимур Аббасов

Відомо, що в Україні на відміну від країн Західної Європи і Америки практично ніхто не переймається якістю життя інвалідів та людей з обмеженими можливостями. Людина, яка не може пересуватися за допомогою власних ніг, часто не може навіть покинути власну квартиру, хоч і має інвалідний візок. Зазвичай практично усі сходи у під’їздах житлових будинків, магазинів, державних установ не обладнані пандусами. А в’їзд до автобусів, тролейбусів та трамваїв на візку взагалі неможливий. Проблемою є й подолання бордюрів при перетинанні доріг.

Read the rest of this entry »

ЯК ОТРИМАТИ ПАТЕНТ І ЩО З НИМ РОБИТИ?

Автор: Юрій Закускін

Спочатку розповім трохи про себе.

Я мешкаю в м. Оріхові Запорізької області. В університеті навчаюся заочно.

Закінчив з відзнакою школу, а також Оріхівський сільськогосподарський технікум, отримав спеціальність механізатора. Маю посвідчення водія А, В, С, а також посвідчення тракториста-машиніста і комбайнера (керую всіма зазначеними видами транспорту), посвідчення слюсаря-ремонтника, токаря, зварювальника, коваля. Впевнений користувач ПК. Добре розуміюсь в радіотехніці та іншій техніці. Готовий навчатися й іншим спеціальностям. У вільний час займаюся бджільництвом.

Read the rest of this entry »

НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ МЕХАНІКУС ТА ЙОГО ВИНАХОДИ

Ми продовжуємо знайомити читачів з винаходами знаменитого вченого, – інженера, фізика,  механіка, винахідника, математика І-ІІ сторіч нашої ери, представника Александрійської математичної школи – Герона Александрійського.  Герон жив в Єгипті в місті Александрія, тому й став відомим як Герон Александрійський. Сучасні історики припускають, що він жив десь між 10-75 роками нової ери. Встановлено, що Герон викладав в Александрійському Мусейоні – науковому центрі античного Єгипту, до складу якого входила і знаменита Александрійська бібліотека.

Read the rest of this entry »

ВИНАХОДИ ДЛЯ КРАЩОЇ ЯКОСТІ ЖИТТЯ

Автори: Юрій Закускін, Тимур Аббасов

Корисна модель стосується шинної промисловості, а конкретно – зимових шин. Найближчим аналогом є шиповані, робочою поверхнею яких виступають шипи, вмонтовані на поверхні протектора, які і створюють зчеплення коліс з дорогою. Основним недоліком аналога є те, що при проїзді по дорозі не вкритій льодом чи снігом, шипи відразу стираються або вириваються. В сніжно-грязьовій каші ефективність шипів невелика, а на твердому, сухому чи мокрому асфальті шиповані шини програють навіть звичайним: через зниження площі плями контакту шин з дорогою гальмівний шлях автомобіля збільшується на 5-10%. При зміні напрямку обертання шин можливе випадання шипів. Саме ці недоліки є небезпекою при русі автомобілем у зимовий період.

Read the rest of this entry »

Неперевершений Механікус та його винаходи

Герон Олександрійський

Точні дати народження і смерті цього давньогрецького ученого і винахідника з міста Олександрії невідомі. Лише майже через 2000 років були знайдені і перекладені сучасними мовами арабські списки його праць. Кожний школяр вивчає теорему Герона, але не кожний знає, що, кидаючи монету у автомат, він користується винаходом того ж самого вченого.

Read the rest of this entry »