Відомо, що існує наукова школа професора О.М. Горбаня. Його учні вже й самі захистили докторські дисертації, стали досвідченими фахівцями, але й досі продовжують розвивати той напрям в науці, який був започаткований у п’ятдесяті роки ХХ сторіччя науковцями, до числа яких належить і Олександр Миколайович Горбань.
А починалося все з того, що в числі десяти студентів фізико-технічного факультету Томського політехнічного інституту на переддипломну практику до проблемної лабораторії електроніки діелектриків та напівпровідників, однієї з перших в країні, був відряджений і Олександр Горбань. Саме в цій лабораторії, де він залишився для роботи на посаді інженера, під непомітним, на перший погляд, але постійним і уважним наставництвом професора В.О. Соколова, молодий хлопець зрозумів, що таке наукова робота і що собою являє наукова спільнота. Експерименти, обговорення на наукових семінарах, конференціях, обмін думками з відомими фізиками допомогли провести дослідження маловідомого і малодослідженого випромінювання певних речовин у полум’ях. Це і стало основою кандидатської дисертації.
Виявлення природи і механізмів випромінювання при взаємодії атомних частинок з поверхнею твердого тіла, відтворення його, так би мовити, у чистому вигляді найшло своє відображення в докторській дисертації. А захистив він її вже в 35 років.
Як стало зрозумілим з проведених досліджень давно відомого, але досить екзотичного виду випромінювання, воно є лише одним з багатьох ефектів, які супроводжують взаємодію атомних частинок (у проведених дослідженнях – найчастіше атомів водню) з поверхнею напівпровідників та й інших твердих тіл, фізичних процесів на поверхні і в приповерхневому шарі напівпровідникових сполук.
Дослідження цих процесів і відкриття нових ефектів призвели до одержання майже двох десятків авторських свідоцтв та патентів. Результати досліджень знайшли своє відображення в двох монографіях, а також у близько двох сотнях публікацій в наукових журналах та збірниках, у доповідях на десятках наукових конференцій. Саме про ці дослідження й розповідає професор Горбань – адже саме їм він присвятив своє життя.
А явище, запропоноване для дослідження вченому-початківцю було відкрито ще в першій половині ХІХ ст. Томасом Друммондом після того, як він побував на публічній лекції Майкла Фарадея.

Отже про те, як полум’я старовинного ліхтаря визначило науковий шлях вченого, ви й дізнаєтесь зі статті Олександра Миколайовича Горбаня.

Термін «духовний» в широкому значенні пов’язаний з внутрішнім станом людини. У цьому контексті поняття духовного відображає не тільки ті переживання, які традиційно вважаються релігійними, а й те, що торкається сприйняття та пізнання, всю людську активність та всі функції, у яких загальний підсумок – це оволодіння цінностями, більш високими, ніж загальноприйняті. До таких цінностей людство в усі часи відносило етичні, естетичні, героїчні, гуманістичні та альтруїстичні властивості і дії людини.
Становлення духовності – це вища мета кожної особистості, адже в міцному ґрунті духовності зростає і особистість людини.
Пізнання людиною самої себе, таємниць свого життя – один з її духовних пошуків, що сягає в глибину століть. Потрібно допомогти молодій людині, щоб, пізнаючи світ, вона змогла не тільки пізнати й себе, а й стати свідомо на шлях життє-творчості.
Відомо, що існування Бога людина може признати або «по вірі», або «по розуму».
Не секрет, що в нашу епоху найважливішим способом пізнання світу та формування світогляду є інтелект.
Відомо також, що історія розвитку людства невід’ємна від розвитку релігії. Такий підхід не є загальноприйнятим в освіті України. Але необхідно надати молоді можливість вивчати релігієзнавство, аналізуючи історію релігії та історію цивілізації.
Втім духовність не зводиться до інтелектуальності, ідеальності, звернення розуму до етики, чистої моралі або аскетизму. Духовність не є й чиста релігійність, чи емоційне піднесення духу, або розумова довіра і урегульованість поведінки на цих засадах. Духовність передбачає діяльність людини, завдяки якій стан людства його власними зусиллями підноситься на більш високий ступінь проявів. Кожна людина повинна сама знайти свій власний вхід у «царину духу» і визначити саму себе і своє буття. Навчальний процес і виховання повинно допомагати в цьому пошуку молодим людям, але робити це ненав’язливо, розумно, зважаючи як на інноваційні можливості сучасної освіти, так і на традиції українського народу.
Зовсім недавно Класичний приватний університет став першим вищим навчальним закладом в Україні, де студенти мають можливість отримати ступінь бакалавра, спеціалізуючись на православному богослов’ї. У 2011 році успішно завершено ліцензування напряму «Богослов’я».
Для сприяння підвищенню рівня духовності студентів постійно діє духовно-богословський лекторій, де щомісяця відбу-ваються лекції, а також дискусії та бесіди.
Запроваджено щорічне проведення Всеукраїнських науково-практичних конференцій «Андріївські читання», перша з яких відбулася 15 грудня 2011 року.
І, нарешті, подія, яка не залишилася поза увагою цент-ральних телеканалів та преси. 23 травня, в день віддання свята Пасхи архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука звершив чин освячення храму на честь рівноапостольних Кирила і Мефодія, учителів слов’янських, і першу Божественну літургію. Таким чином, у Класичному приватному університеті з’явився перший університетський храм в Запорізькій області. Запалився ще один вогник з того світла знань, яке принесли великі просвітителі, проповідники християнства. Під час богослужіння ректор університету В.М. Огаренко був нагороджений орденом Української Православної Церкви прп. Нестора Літописця.

Олена Тягушева

Сучасна система освіти відрізняється варіативністю, спрямованістю на розвивальні, особистісно-орієнтовані, інноваційні та експериментальні технології навчання і виховання. Сьогодні заклад освіти стає все більш складною системою, якій доводиться функціонувати у світі, що постійно змінюється. Реальність висуває до освіти вимоги, рівень яких постійно зростає. Водночас і ззовні, і всередині освітньої організації з’являються освітні (педагогічні), управлінські нововведення, які створюють можливості для якісних змін у способах і результатах її роботи.

У перекладі з грецької мови „інновація” означає „оновлення, новизна, зміна”. Це поняття вперше з’явилось в зарубіжних дослідженнях ХІХ ст. в галузі техніки).

Російський учений С. Батищев вважає, що інновація є комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу (новизни, нововведення) в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень.

У ході аналізу сучасних досягнень педагогічної інноватики з’ясо­вано, що інновація в освіті є не лише кінцевим продуктом засто­сування новизни в навчально-виховному й управлінському про­цесах з метою зміни (якісного покращання) суб’єкта та об’єктів управління й отримання економічного, соціального, науково-тех­нічного, екологічного та іншого ефекту, а й процедурою їхнього постійного оновлення.

Носієм педагогічних інновацій виступають творчі, енергійні люди, які фахово здатні, морально і матеріально зацікавлені щодо проведен­ня інноваційних змін, опанування та реалізації нового.

На прикладі Класичного приватного університету спробуємо показати, яку ж роль відіграли інновації (нововведення) та продовжують відігравати в ході його становлення та бурхливого розвитку.

Сьогодні Класичний приватний університет вступив в 20-й рік свого існування (був організований 1 жовтня 1992 року). За 19 років він перетворився в сучасний вищий навчальний заклад європейського типу, ліцензований та акредитований за IV рівнем, який виконує практично весь спектр освітніх послуг (підготовка від освітнього рівня „молодший спеціаліст” до рівня „магістр”; перепідготовка – надання другої вищої освіти та підвищення кваліфікації) з видачею державних дипломів відповідних освітніх рівнів; активно діючими аспірантурою та докторантурою, спеціалізованими науковими радами по захисту кандидатських та докторських дисертацій.

Що ж сприяло розвитку нашого навчального закладу? Виділимо основні інноваційні підходи.

Управлінські інновації

1. Вірно вибрана стратегія розвитку, основна мета (місія):

– навчання та виховання морально і фізично здорового високоінтелектуального покоління свідомих громадян України, висококваліфікованих спеціалістів готових до трудової діяльності, що сприяє всебічному розвитку особистості.

2. Створення науково-освітнього комплексу з метою організації залучення до безперервного навчання дітей, молоді і дорослих громадян у Класичному приватному університеті. Робота по формуванню комплексу проводилась системно. Одночасно вирішувалась ціла низка завдань:

– залучення до навчання в КПУ на пільгових умовах випускників навчальних закладів (шкіл, технікумів (коледжів), вищих навчальних закладів);

– підвищення кваліфікації вчителів, викладачів, керівних працівників (навчання, стажування тощо);

– активна науково-методична взаємодія;

– використання кадрової і матеріально-технічної бази наукових та навчальних закладів високого рівня.

Зараз НОК (а це – небагато-немало, 173 навчальних та наукових закладів) діє, як регіональний комплекс активного навчання в напрямі раннього профілювання учнів старшої школи та впровадження ступеневої підготовки; реально він вже давно вийшов за межі регіонального.

3. Розробка та втілення в життя програми по формуванню потужного кадрового потенціалу.

4. Цілеспрямоване розширення спектру спеціальностей (напрямів підготовки).

Психолого-педагогічні інновації

1. Робота з обдарованими (Центр „Обдарованість” КПУ).

2. Робота з раннього профілювання зі школярами старшої школи (форми: підготовчий курс, класи університету, коледж).

Соціально-економічні інновації

1. Постійна гнучка система пільг в оплаті за навчання (медалісти; випускники навчальних закладів НОК).

2. Додаткове економічне заохочення направлене на навчання групи випускників від конкретного навчального закладу (цільова група); навчання одночасно за двома спеціальностями / напрямами (за другим на пільгових умовах).

3. Можливість навчання за кошти університету (регіональне замовлення) для особливо обдарованих випускників загальноосвітніх навчальних закладів.

Науково-виробничі інновації

1. Дистанційне навчання.

2. Вживання інформаційно-комунікаційних технологій в навчанні всіх студентів Класичного приватного університету (незалежно від форми навчання та освітньо-кваліфікаційного рівня).

Ми впевнені, що саме широке використання інновацій в усіх напрямах функціонування Класичного приватного університету забезпечило його швидкий розвиток, сприяло підвищенню іміджу університету на ринку освітніх послуг, безперечно дало відповідні ефекти (педагогічний; науковий і економічний).

Автор: Юлій Швець

Процес інформатизації суспільства – це один з найбільш значущих глобальних процесів сучасності. Жодна зі сфер сучасного життя не залишається поза впливом інформаційних технологій. Інформаційне суспільство продукує велику кількість різноманітної інформації, яка надходить до людини з джерел різного ступеня надійності. Тому пошук, критична оцінка, структурування, робота з інформацією – це стратегічне знання, яким повинна володіти кожна людина для орієнтації в інформаційному просторі і створенні свого власного уявлення про оточуючий світ.
А все почалося з того, що на початку вісімдесятих років століття, яке минуло, двоє американських студентів у власному гаражі зібрали прототип першого персонального комп’ютера. Комп’ютер з громіздкої конструкції перетворився на маленьку металеву коробку з монітором та клавіатурою, яку можна було розмістити на власному столі. Ця подія вивела електронну обчислювальну техніку на якісно новий рівень – вона стала доступною більшості пересічних користувачів.
Інша подія, яка сприяла поширенню інформаційних технологій, це поява мережі Інтернету. Вона помітно спрощує наше життя: не встаючи зі стільця, ми можемо знайти будь-яку книгу в електронній бібліотеці, скачати новий фільм та аудіо-альбом улюбленої групи, прочитати електронну версію свіжого номера газети або журналу. І ось тепер все більшу популярність набирає дистанційне навчання.
Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, створеного на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.
У процесі дистанційного навчання використовуються дистанційні курси – інформаційні продукти, які є достатніми для навчання за окремими навчальними дисциплінами.
До переваг дистанційного навчання відносять доступність інформації, зменшення соціальної дистанції. У ньому виділені такі принципи забезпечення якості:
• заохочення контактів між учнями і вчителем;
• розвиток співробітництва учнів;
• використання активних засобів навчання;
• швидкий зворотний зв’язок;
• ефективне використання часу;
• незалежність від місця знаходження як учня, так і вчителя;
• висока мотивація;
• врахування здібностей учнів та використання індивідуальних маршрутів навчання.
Дистанційні форми навчання мають вирішувати специфічні завдання, що відносять до розвитку творчої складової освіти, а саме:
• посилення активної ролі учня у процесі самоосвіти;
• різке збільшення об’ємів доступних освітніх матеріалів;
• відкриття нових можливостей спілкування з професіоналами; отримання консультацій незалежно від місця перебування та інше.
Класичний приватний університет приділяє велику увагу застосуванню сучасних дистанційних технологій у підготовці фахівців, підвищенні якості навчання. Безпосередньо цим займається Інститут інтерактивних технологій в освіті.
Вже впродовж майже восьми років існує освітній Інтернет-портал Класичного приватного університету. В межах порталу на базі сучасної системи управління навчанням Moodle створено сайт «Віртуальна аудиторія КПУ». За допомогою цього сайту студенти КПУ в будь-який час, маючи доступ до мережі Інтернет, можуть опрацювати необхідний навчальний матеріал, виконати індивідуальне завдання самостійної роботи і результат її відправити викладачу на перевірку, пройти тестування, отримати консультацію викладача, переглянути отримані оцінки.
Дистанційна освіта є дуже зручною формою навчання для студентів з особливими потребами. Саме для студентів-інвалідів особливо важливі такі характеристики: навчання за місцем проживання, гнучкий графік навчального процесу, контакти з викладачем, що здійснюються за допомогою телекомунікацій, що дає змогу повністю відмовитись від приїзду до навчального закладу. Тим вирішується проблема щодо соціального благополуччя категорії людей, які потребують особливої уваги та піклування. І в цьому напряму роботи Класичний приватний університет є вірним принципу системності в підходах.
За дистанційними технологіями в Класичному приватному університеті навчаються студенти, які мешкають у Запоріжжі, Керчі, Кривому Розі, Бердянську, Олександрії, інших містах та селищах Запорізької області й України в цілому.
Навчання в Класичному приватному університеті за дистанційною формою можливе на всіх освітніх рівнях: від молодшого спеціаліста до бакалавра, спеціаліста, магістра, при отриманні другої вищої освіти.

ЯК ВИСТУПИЛА УКРАЇНА  НА «ICYS–2012»

З 16 по 23 квітня 2012 року юні науковці Малої академії наук України взяли участь у ХІХ Міжнародній конференції молодих учених «ICYS–2012», яка проходила в нідерландському м. Неймеген. «ICYS» – це індивідуальні змагання з фізики, математики, інформатики та екології для учнів 14–18 років. Поїздку юних дослідників з нашої країни до Нідерландів ініціювали Національний центр «Мала академія наук України» та Інститут обдарованої дитини Академії педагогічний наук України.

Учасниками цьогорічного конкурсу загалом стали понад двісті дітей з багатьох країн світу. Команди представили Білорусія, Бразилія, Китай, Хорватія, Чехія, Грузія, Німеччина, Угорщина, Індонезія, Іран, Корея, Литва, Малайзія, Нідерланди, Польща, Румунія, Росія, Сербія, Тайвань, Таїланд, Туреччина та Україна.

Нашу країну представляли дванадцять найкращих учнів – лауреатів і переможців Всеукраїнського конкурсу-захисту Малої академії наук, активних учасників інших заходів МАН. Півроку під керівництвом досвідчених фахівців вони тренувалися захищати свої науково-дослідницькі роботи англійською мовою, відпрацьовували техніку ораторської майстерності, вивчали принципи ведення ефективної наукової дискусії, брали участь у психологічних тренінгах.

Призерами «ICYS–2012» стали четверо учнів з України:
Станіслав Гетало (м. Суми) посів ІІ місце в секції «Математика», представивши роботу «Числові конструкції та суми кубів і квадратів»;
Олена Свєтлова (м. Запоріжжя) виборола ІІІ місце в секції «Комп’ютерні науки», виступивши з роботою «Властивості медіанної фільтрації та їх застосування»;
Лідія Захарук (м. Чернівці) посіла ІІІ місце в секції «Прикладна фізика», виступивши з доповіддю «Монокристали, що пропускають світло в червоній та інфрачервоній частині спектра»;
Юрій Захарян (м. Євпаторія) за роботу «Дослідження теорем Варіньйона та Вітенбауера, їх розвиток та застосування» отримав спеціальний приз у секції «Математика».

РОБОТА, ЯКА ПЕРЕМОГЛА ТРИЧІ

Розповімо про роботу учениці Запорізького технічного ліцею Свєтлової Олени, яка, крім Міжнародної конференції «ICYS–2012», була двічі представлена також на ІІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту робіт МАН на секції «Інформаційно-телекомунікаційні системи та технології», де посіла І місце двічі – в 2011 р. та в удос-коналеному і допрацьованому варіанті – у 2012 р.

Показово, що ця робота – результат спільної співпраці творчого різновікового колективу, в який, окрім Олени, входили її керівник Добровольська Ірина Володимирівна, науковий консультант Білоус Віра Михайлівна та консультант з програмування Ковган Дмитро.

Дослідники працювали над обраною проблемою більше двох років, застосовуючи знання з математики, програмування і вирішуючи прикладні проблеми. Мабуть саме тому дослідження Олени було оцінене як ґрунтовне, з ознаками наукової новизни й було визнане одним з кращих.

В чому ж полягає новизна і практична значущість цієї роботи?

Усі ми вже звикли до того, що сучасний світ неможливий без відео- та фотокамер, телескопів, навігаційних систем. Аналіз даних, отриманих цими приладами, здійснюється за допомогою цифрової обробки сигналів. Саме тому застосування медіанного фільтру та клітинних автоматів для обробки даних, які здійснила Олена є актуальним.
Робота почалася з дослідження медіанної фільтрації, яка дає найкращі результати для збереження перепадів відтінків, різноманітних кордонів та локальних піків яскравості на спотворених імпульс-ним шумом зображеннях. При вирішенні проблеми застосування медіанного фільтру за допомогою комп’ютерної програми було знайдено цікаві статті, де фільтр пропонувалося застосовувати для обробки аналізів крові.

Використавши певні відомості з цього джерела, дослідники створили власну програму для обробки аналізів крові, яка працює значно швидше, ніж за тим алгоритмом, що пропонувався в статтях.

Втім, пошуки шляху повної автоматизації процесу обробки аналізів були продовжені. В удосконаленому, остаточному варіанті програми було використано одну досить цікаву модель – клітинний автомат.

Далі наводиться скріншот програми. Фотознімки крові, що використовуються програмою на рисунку, зроблені власноруч у лабораторії Міської клінічної лікарні №5 екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя.

Алгоритм роботи програми

1. Завантаження зображення аналізу крові після порогової фільтрації.
2. Клітинний автомат.
   2.1. Нумерація усіх чорних пікселів послідовними натуральними числами, починаючи з одиниці. Білі клітини позначаються нулем.
   2.2. Заміна в циклі значення номеру кожного пікселя на найбільше з сусідніх. Після того, як зображення стало інваріантним відносно цього перетво-рення, виявляються замкнуті області, усередині кожної з яких усі пікселі мають однаковий номер.
3. Виділення областей, знаходження їх границь та площ. Підрахунок кількості об’єктів.

Зрозуміло, що отриманий результат не є абсолютно точним, через такі причини:

• Порогова фільтрація «обрізає» крайні частини зображення як занадто темні. При введенні в експлуатацію цей недолік можна компенсувати введенням поправочного коефіцієнту, оскільки густина клітин однакова по всій площі поля зору.
• Деякі клітини є такими, що «злиплись» між собою – алгоритм порахує їх за єдину клітину. Цей недолік усувається шляхом введення граничних значень розміру однієї клітини (це було реалізовано в програмі).
  Фахівці-науковці визнали перспективність застосування розробленої комп’ютерної програми.

  Бажаємо нашим юним дослідникам наснаги на шляху пізнання, успіхів та наукових досягнень!

Карьера

По заданию кабинета Елизаветы Петровны адъюнкт Ломоносов проводил пробы различных солей. Соль в те времена стоила очень дорого, власти решали: добывать свою соль или покупать заморскую? Недаром Юнкера назначили распоряжаться солевыми заводами в Бахмуте и Торе. Ломоносов хорошо разбирался в вопросах солеварения, и его экспертизой императрица осталась довольна. Ломоносов набирал вес в Академии и при дворе. Но Шумахер под всякими предлогами задерживал присвоение звания академика первому русскому учёному. На очередное прошение Ломоносова он ответил, что ему надо подождать, пока другие учёные не получат повышение в научных званиях. Ломоносов ответил так: «Ваше благородие изволили дать мне понять, что мне следовало бы повременить вместе с другими, которые тоже добиваются повышения. Однако мое счастие, сдается мне, не так уж крепко связано со счастием других, чтобы никто из нас не мог опережать друг друга или отставать один от другого». Ломоносов также намёкнул Шумахеру, что имеет влиятельных покровителей: «вам принесет более чести, если я достигну своей цели при помощи вашего ходатайства, чем если это произойдет каким-либо другим путем».

Первый русский учёный добился звания академика по химии в 1745 году, было ему тогда немногим за тридцать лет. А в следующем году президентом Академии наук стал восемнадцатилетний Кирилл Разумовский. Он был из простых казаков, получил европейское образование и занял высокое положение благодаря восхождению своего старшего брата. Происхождение и образование сближали Разумовского с Ломоносовым, и он поддерживал многие начинания учёного и поэта. В своей речи перед академиками новый президент сказал: «собрание ваше такие меры принять должно, которые не одну только славу, но и совершенную пользу в сем пространном государстве производить могли. Вы знаете, что слава одна не может быть столь велика и столь благородна, ежели к ней не присоединена польза. Сего ради Пётр Великий как о славе, так и о пользе равномерное попечение имел, когда первое основание положил сей Академии, соединив оную с университетом».

Разумовскому приходилось совмещать руководство Академией с управлением огромной территорией, целой страной — Малороссией, и он многие дела по Академии передоверял своему секретарю — Григорию Теплову. Этот опытный царедворец был не менее искусен в интригах, чем Шумахер.

Шумахер решил отправить работы Ломоносова на отзыв Эйлеру, в надежде, что тот их раскритикует. Однако Эйлер пришёл в восторг от трудов Ломоносова и написал письмо, в котором хвалил его за остроумие. Теплов показал Ломоносову письмо Эйлера. Теплову было выгодно считаться другом Ломоносова: тот имел очень высоких покровителей. С тех пор Ломоносов сражался со своими недругами, опираясь на авторитет Эйлера.

Ломоносов вскоре после речи президента Академии выступил с новым для Академии начинанием. Он предложил проводить в Академии публичные лекции на русском языке, которые могли бы слушать все желающие, и широко оповещать об этих лекциях. Ломоносов был прекрасным лектором — ритором, как говорили тогда. На первую лекцию по физике в 1746 году собрался цвет петербургского общества во главе с графом Кириллом Разумовским. Лекция имела успех, однако продолжения не последовало — вначале граф был отвлечён другими делами (он не хотел, чтобы лекции читались без него), а потом и вовсе утратил интерес к физике.

В конце жизни Ломоносов написал «Историю академической канцелярии», где показал, что учёные Академии все эти годы находились во власти умелых и корыстных интриганов. Ломоносов подробно описал все свои обиды, все хитрости начальства, случаи обманов и несправедливостей. Но и самому Ломоносову тоже пальца в рот класть было нельзя. С яростью и рвением выступал он против своих академических коллег-соперников Миллера, Шлёцера, Эпинуса…
Ожесточённые споры в Академии делали её посмешищем для знатных людей в России. Ломоносов старался поднять престиж Академии, он хотел выступать на Собраниях Академии как можно чаще, показывая публичные опыты, читая лекции. На эти открытые собрания приходили русские и иностранцы, приходили сведущие люди из самых разных ведомств — артиллерийского, мореходного, госпитального — и видели перед собой образец просвещённого русского человека, который всего добился своим трудом, честным служением Отечеству.

Ломоносов писал, что учёный должен быть человеком не бедным, — он выстрадал эту мысль годами лишений: «Ежели кто еще в таком мнении, что ученый человек должен быть беден, тому я предлагаю в пример, с одной стороны, Диогена, который жил с собаками в бочке и своим землякам оставил несколько остроумных шуток, а с другой стороны, Ньютона, богатого лорда Бойля, который всю свою славу в науках получил употреблением великой суммы; Вольфа, который лекциями и подарками нажил больше пятисот тысяч и, сверх того, баронство».

С первых лет нищеты и бедствий в Петербурге Ломоносов предпринимал немалые усилия, чтобы найти дополнительный заработок: переводы, оды, иллюминации, мозаики — всё это приносило какие-никакие доходы учёному и поэту. Пожалуй, только с присвоения ему чина статского советника в 1763 году Ломоносов смог вздохнуть спокойно: это была вершина карьеры. В конце жизни Ломоносов имел свой дом с садом и прудом на набережной реки Мойки, жизнь его была как полная чаша. Остались воспоминания племянницы Ломоносова: Матрёна Головина, дочь его сводной сестры, рассказывала о гостеприимном хозяине, который всегда готов накрыть для земляков-холмогорцев стол; о том, как он любил попивать в кругу родных холодное пиво и уединялся в беседке, сочиняя оды…

Приютил Ломоносов в Петербурге и своего племянника, Михаила Головина, и других холмогорцев, детей тех соседей, что дали когда-то ему книги, ссудили полушубок… Ломоносов писал сводной сестре Марии Васильевне в Холмогоры о её сыне: «Я послал его в школы здешней Академии Наук, состоящие под моей командой, где сорок человек дворянских детей и разночинцев обучаются и где он жить будет и учиться под добрым смотрением, а по праздникам и ночевать в доме. Учить его приказано от меня латинскому языку, арифметике, чисто и хорошенько писать и танцевать».
Михаил Головин оправдал надежды Ломоносова: он обнаружил математические способности и стал ближайшим учеником Леонарда Эйлера, возвратившегося из Берлина в Россию в 1766 году.

…