Автор : Альбіна Олбіус
У цієї рослини багато імен: дика маслина, царгородська лоза, царгородський верес, срібне дерево, агнове віття, верба маслянична, маслянка, вірменський фінік, дикий або північний фінік, джидда́ (у центральній Азії) тощо.
Але найбільш розповсюдженими є такі: лоховина, лоховник та найчастіше вживане – лох сріблястий. У сьогоденні слово «лох» часто має образливе забарвлення, оскільки так називають нікчем, які непристосовані до реального життя.
Чи підпадає під таке поняття цієї назви невибаглива пишна рослина із сріблястим листям? Про неї навіть існує загадка: «Диво-дерево стоїть, срібним світлом промінить».
Здавна лох використовувався як обрядова рослина народами Середньої Азії – вважається, що ця колюча та духмяна рослина оберігає людей від злих духів. Плоди лоху, як символ стійкості й життєвої сили, – ритуальна новорічна страва. Цими плодами осипають молодят на весіллі.
У казках, загадках, прислів’ях Азії ця рослина згадується дуже часто. У одній з легенд розповідається, що плоди лоху 22 червня відриваються від дерева і відправляються до Мекки. Там на їх кісточках з’являється перша буква арабської азбуки «алєф». Після цього нібито плоди лоху знову повертаються до дерев. Такі «освячені» написом кісточки в старі часи нанизували на жилки, виробляли з них амулети, намисто та браслети.