Василь Стус — незламність духу

ВАСИЛЬ СТУС – НЕЗЛАМНІСТЬ ДУХУ

До 25-ї річниці смерті
СТОРІНКИ ЖИТТЯ У ДОКУМЕНТАХ, СПОГАДАХ, ВІРШАХ
Його вірші практично не публікувалися при житті.
До цього часу не видано повного зібрання його творів.
І сьогодні невідомо, як саме і ким він був закатований у таборі суворого режиму.
Йому не встигли присудити Нобелівську премію, бо він загинув…

НА СМЕРТЬ ПОЕТА

Умирають в тюрмі поети…
Умирають в тюрмі пророки…
І ніхто, десь, на всій планеті
Не зуміє сказати, доки?
Доки будуть на душогубства
Християни дивитись мовчки,
Нахвалятися братолюбством
І дружити з поріддям вовчим?
Доки будуть молити Бога,
Хоч не жде Він від нас молитви?..
Те, що жде Він – це перемога,
Перемога на полі битви.
Хтось забрав нам слова високі
Й дав їх іншим на цій планеті…
Умирають в тюрмі пророки,
Умирають в тюрмі поети…
Святослав Караванський

Василь Семенович Стус народився в селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині на Різдво – 6 січня 1938 року. У 1939 році батьки — Семен Дем’янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації.
У 1944–54 р.р. Василь навчався у міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю. Василь вступив до історико-літературного факультету педагогічного інституту міста Сталіно (Донецька).

…Перші уроки поезії – мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно їх співати. Пісень було стільки, як у баби Зуїхи, нашої землячки. І таких самих. Найбільший слід на душі – од маминої колискової «Ой, люлі-люлі, моя дитино». Шевченко над колискою – це не забувається. А співане тужно: «Іди ти, сину, на Україну, нас кленучи» – хвилює й досі… Перші знаки нашої духовної аномалії, журба – як перше почуття немовляти в білому світі. Це були – враження од дитинства. Гарного дитинства.
Шкільне навчання – вадило. Одне – чужомовне, а друге – дурне. Чим швидше забудеш школу, тим краще. В четвертому класі щось заримував про собаку. По-російському. Жартівливе. Скоро минуло. Відродилося в старших класах, коли прийшла любов.
Інститутські роки – трудні. Перша публіцистика віршована – позови з історією. Захоплення Рильським і Вергарном. Ще чогось прагнув безтелесий дух. І знову ж – любов. Стужілий за справжньою Україною, поїхав учителювати на Кіровоградщину, поблизу Гайворона. Там витеплів душею, звільнився од студентського схимництва. Армія – прискорила. Почувся мужчиною. Вірші, звичайно, майже не писалися, оскільки на плечах – погони. Але там прийшов до мене Бажан. Тоді ж – перші друковані вірші – 1959 рік.

Кримська астрофізична обсерваторія

КРИМСЬКА АСТРОФІЗИЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ

В цьому році виповнюється 65 років відтоді, як 30 червня 1945 року, відразу після капітуляції гітлерівської Німеччини, за ініціативою Академії наук СРСР було прийнято рішення про створення Кримської астрофізичної обсерваторії (КрАО) і 102 роки від створення її теперішнього відділення на горі Кішка поблизу Симеізу в селищі Кацивелі, де зараз розташовано лабораторію радіоастрономії Науково-дослідного інституту КрАО.
Пошуки місця з прийнятним астрокліматом і мінімальним засвітлюванням від населених пунктів привели до другої гряди Кримських гір поблизу Бахчисарая біля села Партизанське (Мангуш), де в 1946 р. було розпочато будівництво обсерваторії і засновано селище Наукове. У 1955 р. відбулося офіційне відкриття обсерваторії (знов ювілей – 55 років!). На честь відкриття КрАО в ній було проведено І міжнародну астрофізичну конференцію. Потім подібних конференцій проводилося безліч, обсерваторія швидко увійшла до найбільш відомих обсерваторій світу. Молоді науковці з інших країн вважали за честь проходити навчання під керівництвом вчених з світовим ім’ям: академіка А. Б. Сєвєрного; відомого фотометриста, доктора фізико-математичних наук В.Б. Ніконова, одного із засновників вітчизняної (СРСР) школи спектроскопистів, академіка Міжнародної академії з астронавтики, доктора фізико-математичних наук В.К. Прокоф’єва та інших. Наукові роботи мали світовий рівень, авторитет обсерваторії був високим.
Зараз Науково-дослідний інститут «Кримська астрофізична обсерваторія» – найбільша в Україні. Обсерваторія має 11 телескопів для спостереження зір (зоряні телескопи – ЗТ), 4 сонячних (СТ), 1 гамма-телескоп (ГТ-48, 48 дзеркал діаметром 1,2 м), 2 радіотелескопи (РТ) і ще 3 телескопи.
Найкрупніший та найдосконаліший в Україні дзеркальний телескоп ім. академіка Г.О. Шайна (ЗТШ) має дзеркало діаметром 2,6 метра, на ньому працюють не тільки співробітники КрАО, а й вчені з інших обсерваторій України та Росії. ЗТШ увели в дію в 1961 р., В.Б. Ніконов був головою комітету по створенню дзеркального телескопу Г.О. Шайна. Селище Наукове позначено на географічних картах світу будь-якого масштабу, завдяки значущості КрАО.
КрАО – провідний науковий заклад України. Тут досліджують Сонце, далекі галактики, зорі, комети, відкривають малі планети і дають їм імена, слідкують за обертанням Землі та рухом її континентів, конструюють і виготовляють телескопи та прилади для спостережень і вимірювань з поверхні Землі і з космічних апаратів.
Саме в КрАО були зроблені відкриття, які збагатили світову науку. Так академік Андрій Борисович Сєвєрний, директор КрАО зафіксував тут пульсації Сонця, а М.А. Козирєв відкрив вулканічну діяльність на Місяці. Уперше тут були зафіксовані пилові бурі на Марсі й доведено, що «посиніння» атмосфери Марса пояснюються не її проясненням, а, навпаки, запиленістю (А.М Абраменко, В.В. Прокоф’єва-Михайловська). У 1992 році В.В. Прокоф’єва-Михайловська відкрила існування супутника астероїда 87 Сильвія, тоді за кордоном це не відразу було сприйнято, але зараз відомо багато подвійних астероїдів. І цей список відкриттів можна продовжувати і продовжувати…
Вчені КрАО були ініціаторами створення Малої академії наук, починаючи з перших її кроків, вони активно підтримували і СОЛА, і МАН.

Радіотелескоп розміром з земну кулю досліджує Землю.

Радиотелескоп размером с земной шар исследует Землю

Александр Вольвач

Хотел бы я знать, зачем звезды светятся…

Наверно, затем, чтобы рано или поздно

каждый мог вновь отыскать свою.

Антуан де Сент-Экзюпери, “Маленький принц”

Украинский радиотелескоп диаметром 22 метра РТ-22 в Голубом Заливе работает по таким международным проектам:

  • геодинамика (подвижки материковых плит);
  • исследование активных ядер галактик;
  • служба Солнца;
  • исследование околоземного пространства, Марса, Венеры, астероидов, комет, космического мусора, поверхности Луны;
  • вывод на космические орбиты радиообсерваторий.

22-метровый радиотелескоп РТ-22 позволяет проводить исследования в сантиметровом и миллиметровом диапазонах длин волн. На территории бывшего СНГ он единственный входит в сеть, объединяющую крупнейшие телескопы мира.

Сегодня мы остановимся на одной из решаемых задач – исследование Земли.

“Познавая окружающий нас мир – заглядывая в глубины кос­моса, мы, живущие на Земле, познаем как Вселенную, так и са­мих себя, и меньше всего обращаем внимания на Землю, на кото­рой живем”. Конечно же, прямой смысл этого изречения, выска­занного древним философом канул в Лету, стал, по меньшей ме­ре, анахронизмом в понимании современного человека об окру­жающим нас мире, и, конечно, трактуется несколько по-иному, но смело, можно сказать, что основа – суть этого суждения ос­талась свойственной для раздумий и поныне. По суждению муд­реца можно думать, что человек этот был астроном.

Из школьных программ известно, что возраст астрономии ис­числяется несколькими тысячелетиями, но круг познаний тайн Вселенной – её загадочных явлений – далеко не исчерпан челове­ком и едва ли когда исчерпается. А также известно, что бла­годаря изучению небесной сферы: состава, расположения, взаи­мосвязи её светил, и благодаря астрономии вообще, на Земле возникли и продолжают создаваться многие науки, казалось бы, не имеющие никакого отношения к ней – сугубо земные. В дейс­твительности же они оказываются тесно связанными с астроно­мией, и без этой связи не могли бы появиться и существовать, как не приходящая, необходимая человеку в его техническом обеспечении отрасль.

300-річчю з дня народження М.В. Ломоносова присвячується

Крок за кроком до Ломоносова.

Step by step to Lomonosov.

ЛІТОПИС ЖИТТЯ

1711. 19 (8 за старим стилем) листопада. У селянина села Мішанинська Куростровської волості Двинського повіту Ахангельської губернії Василя Дорофійовича Ломоносова та його дружини Олени Іванівни (дівоче прізвище Сивкова), в хаті сільського голови Луки Леонтійовича Ломоносова, народився син Михайло.

1719—1720. Смерть матері. Василь Ломоносов будує свій корабль – гукор.

1720—1727. З батьком на кораблі плаває до Архангельську, буває й на Білому, й на Баренцовому морі. Вчиться грамоті співає й читає в церкві. У домі сусідів Дудіних  вперше знайомиться із світськими книжками.

1730, грудень. Ломоносов уходить з обозом до Москви продовжувати вчитися.

1731, 15 січня. Зачислений учнем у Слав`яно-греко-латинську академію.

1734. Деякий час навчається в Києво-Могилянську академії, повертається до Москви.

1735, 23 грудня. Ломоносов разом з одинадцятою найкращими учнями відправлений до Петербурзької Академії для подальшого навчання.

1736, 12 січня. Михайло Ломоносов зачислений студентом до Санкт-Петербурзького академічного університету.

1736, 23 вересня. В числі трьох кращих учнів посланий у Німеччину для навчання гірничій справі та металургії.

1736—1739. Вчиться в Марбурзькому університеті в професора Вольфа (вивчає німецьку, французьку мови, філософію, математику, фізику, хімію, механіку). Надсилає свої перші наукові роботи в Петербург.

1739, лютий. Ломоносов одружується з дочкою своєї квартирної хазяйки Єлизаветою-Христиною Цільх. У липні його переводять для подальшого навчання у Фрейберг. Тут він знайомиться з академіком, поетом Г. Юнкером, пише «Оду на взяття Хотина» і «Лист про правила російського складання віршів».

1739—1740. Навчається гірничій справі та мінералогії у Фрейберзі під керівництвом Йоганна Генкеля.

1740, травень. Вижджає із Фрейбергу, їде до Марбурга, вінчається в реформаторській церкві з Єлизаветою-Христиною  Цільх. У Гаазі нечесно був завербований до прусської армії і втік звідси, повернувшись у Марбург.

1741. Навесні — загибель батька на промислах. Червень – Ломоносов повертається до Петербургу, працює над каталогом мінералогічної колекції, представляє документи для отримання звання ад’юнкта.

1742, січень. Отримує звання ад’юнкта фізичного класу Петербурзької Академії наук. Читає лекції з фізичної географії, хімії мінералів, історії, перекладає з німецької оди, присвячені імператриці Єлизаветі Петрівні.

1743, лютий. Позбавлений права присутності в Академічному Зібранні, а в травні за образливу поведінку взятий під стражу. Перебуваючи під арештом, пише низку наукових праць і віршів (перекладає 143 псалми). У цей самий час у Росію приїздить дружина Ломоносова із їхньою донькою та братом – Йоганном Цільхом.

1744, січень. За рішенням Сенату звільняється з-під арешту, публічно просить пробачення в колег. Починає заняття з фізики із російськими студентами.

1745. Знайомиться з Михайлом Воронцовим. Стає професором хімії Санкт-Петербурзької Академії наук. Проводить спостереження атмосферних електричних явищ разом з Георгом Рихманом.

1746. Перекладає «Вольфіанську експериментальну фізику», присвячує цей переклад М. Воронцову. З 20 червня уперше починає викладати фізику російською мовою (а не латиною).

1747. В Академію наук надходить схвальний відзив Леонарда Ейлера на наукові праці Ломоносова

1748. Початок постійного листування з Ейлером. Початок роботи Академічного університету. Вихід з друку «Риторики». Відкриття першої в Россії хімічної лабораторії. Написання оди на честь Єлизавети («Ода на день восшествия на всероссийский престол Ея Величества Государыни Елизаветы Петровны 1848 года»), отримання за оду премії 2000 рублів.

1748—1757. Проведення в хімічній лабораторії роботы по виготовленню кольорового скла і фарб, по аналізу руди.

1749, 21 лютого. Народження доньки Олени. Наукова суперечка з Міллером, виступ проти «норманської теорії» виникнення держави Російської.

1750. Знайомиться з Іваном Шуваловим, фаворитом імператриці Єлизавети, демонструє досліди по виготовленню кольорового скла. Пише п’єсу  «Тамира и Селим».

1751. Виходить Зібрання творів у віршах та прозі. Початок занять хімією зі студентами Академічного університету. Виступає із «Словом про користь хімії».

1752. Завершує першу мозаїчну картину. Захоплено пише про скло («Письмо о пользе стекла»).

1752—1753. Прочитав перший в історії курс лекцій з фізичної хімії. За проектами Ломоносова проводяться ілюмінації та феєрверки.

1753. Перебуває у Москві, вирішує питання про мозаїчну фабрику. 26 липня Рихман гине від удару блискавки. Ломоносов виступає с доповіддю про сутність атмосферної електрики («Слово о явлениях воздушных, от электрической силы происходящих»).

1754. В Академічнім зібранні демонструє діючу модель – прототип гелікоптеру. У німецьких журналах друкуються критичні відгуки про праці Ломоносова, у відповідь він пише «Міркування про обов’язки журналістів…» («Рассуждение об обязанностях журналистов…»). Відкриває фабрику кольорового скла. Разом з Іваном Шуваловим розробляє проект Московського університету.

1755. Відкривається Московський університет, створений за ініціативою І. Шувалова і за проектом М. Ломоносова. Проголошує «Слово схвальне Петру Першому» і завершує працювати над «Російською граматикою».

1756. Починає працювати над епопеєю «Петро Великий». Проводить досліди з обпалювання металів у запаяній посудині. Промовляє «Слово про походження Світла».

1757. Виходить «Російська граматика». Призначений Радником Академічної канцелярії. Складає «Гімн бороді». Переселився у власний будинок у Санкт-Петербурзі. Проголошує «Слово про народження металів від трясіння землі», пише «Міркування про велику точність морських шляхів».

1758. Стає керівником Історичних Зборів, Географічного департаменту, Академічних університету та гімназії. Видається перший том Зібрання творів Ломоносова у видавництві издательстве Московского университета.

1759. Створює навігаційних приладів, поновлює університетські заняття.

1760. Шведська королівська Академія наук обирає Ломоносова почесним членом. Підготовані до друку «Короткий російський літописець». Написав «Міркування про походження льодових гір у північних морях».

1761. Відкриває атмосферу на Венері, представляє Шувалову лист «Про збереження і розмноження російського народу».

1762. Очолює Порцелянову мануфактуру, пише оду Петру III. Напади тяжкої хвороби. Пише оду Катерині II після державного перевороту.

1763. Обраний почесним членом Петербурзької Академії мистецтв. Випускає книгу «Перші підґрунтя металургії, або рудних справ». Представляє в Морське відомство «Короткий опис різних мандрів по північних морях і знаходження можливого проходу Сибірським Океаном у східну Індію».

1764. Працює над книгою «Випробування причини північного сяйва», замовляє гравюри за своїми 48 замальовками різного типу сяйв. Завершує роботу над мозаїкою «Полтавська баталія». Обраний почесним членом Академії наук Болонського інституту. Катерина II відвідує Ломоносова в його будинку.

1765, 4 квітня. Помер у власному будинку на річці Мийці. 8 квітня похований на Лазаревському кладовищі Олександро-Невської лаври в Петербурзі.

(Використані книги О. Морозова, Є. Лебедєва и В. Шубинського, що видані в різні роки в серії  ЖВЛ,  книга Г. Павлової, А. Федорова «Михайло Васильович Ломоносов», М. —1986).